3. Закони діалектики

 

Діалектика спирається на три основні, універсальні закони: закон взаємного переходу кількісних змін у якісні, закон єдності і боротьби протилежностей і закон заперечення заперечення.

Закон взаємного переходу кількісних змін в якісні відображає ту особливість об’єктивної дійсності, за якою всі предмети, процеси і явища набувають визначеності через взаємодію, взаємозалежність, суперечливість своїх зовнішніх та внутрішніх властивостей, кількісних та якісних характеристик, котрі існують об’єктивно, незалежно від волі людей.

Цей закон розкривається такими категоріями як якість, кількість, міра, стрибок, властивість.

Якість – тотожна буттю визначеність. Якщо річ втрачає визначеність, то і втрачає якість Розрізняють якість як безпосередню визначеність, що сприймається органами чуттів і якість як сукупність суттєвих властивостей речі, що сприймається опосередковано через мислення, абстрагування. Якість розкривається через властивості предмета. Властивість як категорія визначає одну із сторін речі щодо іншої. Між властивістю і якістю існує діалектичний взаємозв’язок. Поняття якості у буденному і філософському розумінні не збігаються. Якість як філософська категорія, котра означає сукупність суттєвих властивостей предмета, із втратою яких предмет втрачає свою визначеність. Тобто свою якість.

Кількість – філософська категорія, що відображає такі параметри речі, явища, процесу як число, величина, обсяг, вага, розміри, темп руху, температуру. Кількість виступає як протилежність якості. До певного часу кількість, її зміни не чіпають якості предмета і тому на це не завжди звертають увагу. Перехід кількості в якість розкривається через «більше» і «менше». Якісні зміни, що відбуваються в об’єктивному світі, здійснюються лише на основі кількісних змін.

Єдність, взаємозв’язок і взаємообумовленість кількості і якості виражається в понятті міра. Міра – це межа, в рамках якої предмет залишається тим чим він є, не змінюючи своєї якості як сукупності корінних його властивостей. В мірі якісно кількісне. Міра у своїй безпосередності є звичайною якістю, що має визначену, належну їй величину. Будь-який предмет, явище, процес мають свою міру, тобто якісно-кількісну визначеність.

Важливою категорією в розумінні закону взаємного переходу кількісних змін в якісні є стрибок. Стрибок означає мить переходу від старої якості до нової. Виникнення нової якості завжди пов’язується із стрибком. Стрибок дає уявлення про момент переходу до нової якості.

Наприклад, стани води: рідкий, твердий і газоподібний виступають як якості, кількісними змінами є їх температура.

Таким чином, закон взаємного переходу кількісних змін в якісні розкриває внутрішній механізм переходу до нової якості у будь-якій сфері об’єктивної дійсності.

Закон єдності і боротьби протилежностей відображає ту особливість об’єктивної дійсності, що всі предмети, явища, процеси мають суперечливі моменти, сторони, тенденції, які борються і взаємодіють між собою.

Цей закон розкривають категорії тотожність, відмінність, суперечність, протилежність. Тотожність – це рівність предмета самому собі. Йде мова про реальну тотожність, яка неминуче включає в себе і відмінність.

Відмінність визначається як нерівність предмета самому собі. Тобто тотожність як рівність і відмінність як нерівність перебувають у взаємодії і взаємозв’язку. Нерівним, відмінним є те, що прагне за межі тотожності.

Отже, у реальній дійсності предмет завжди виступає як єдність тотожності і відмінності, які взаємодіють, даючи поштовх рухові. У будь-якому предметі тотожність і відмінність є протилежностями, які взаємодіючи, зумовлюють одна одну. Взаємодія протилежностей є суперечність. Протилежності – це сторони того чи іншого предмету, явища чи процесу. Взаємодія протилежностей і є внутрішнім збуджувачем, імпульсом, джерелом будь-якого руху, розвитку. Джерелом розвитку є суперечності, вона ж є рушійною силою розвитку.

Отже, закон єдності і боротьби протилежностей є джерелом і рушійною силою розвитку.

Наприклад, класи в рабовласницькому суспільстві: раби і рабовласники. Єдність їх полягає в тому, що вони визначають існування один одного, а борються через різні антагоністичні інтереси.

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний, закономірний зв'язок спадкоємність між тим, що заперечується і тим, що заперечує. Цей процес відбувається об’єктивно як діалектичне заперечення старого і утвердження елементів нового, тобто в новому є старе, але в перетвореній формі. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей, момент зв’язку старого і нового, відмова від першого із збереженням того, що необхідно для розвитку другого. Спосіб діалектичного заперечення має бути таким, щоб давав змогу далі розвиватися, щоб була спадкоємність старого з новим. Формами діалектичного заперечення є: зближення, злиття, обмеження, скасування, удосконалення, критика, самокритика, реформа, соціальна революція.

Діалектичне заперечує включає у себе три моменти:

1) руйнацію, подолання старого;

2) збереження елементів старого;

3) утворення нового.

При діалектичному запереченні рух має спіралеподібний характер, першопоштовхом виступає суперечність.

Метафізичне заперечення акцентує увагу на моменті зникнення старого і практично ігнорує процеси збереження і творення нового. Між старим і новим відсутній діалектичний зв’язок, розвиток задається першопоштовхом, зміни мають циклічний характер.

Цей закон визначає процес розвитку.