4. Категорії діалектики

 

Категорії – це гранично широкі, універсальні поняття, в яких здійснюється ідеальне відображення світу і які служать вихідними принципами пізнання і духовно – практичного перетворення дійсності.

Категорії діалектики прийнято класифікувати на дві основні групи, категорії, що відображають усталений аспект буття і свідомості, умовно можна назвати зв’язками структури, а категорії, що відображають мінливий план, зв’язками детермінації.

Прикладом зв’язків детермінації є причинно-наслідкова залежність. Практика показує, що виникнення будь-якого явища зумовлене чимось іншим, фактором(чи факторами), які породжують його. Явище(чи явища), дія яких приводить до виникнення нового явища, називається причиною. Те ж явище, що виникає під впливом причини, називається наслідком.

Необхідність - поняття для визначення внутрішньо стійкого зв’язку об’єктів, зумовленого всім ходом попереднього розвитку їх і всією сукупністю наявних умов їхнього існування; необхідним є те, що за певних обставин обов’язково є або повинно бути.

Випадковість – поняття, яке визначає проблематичність або необов’язковість виникнення або існування об’єктів; випадковим є те, що за певних умов може бути, а може і не бути.

Під сутністю розуміють внутрішню, глибинну, істотну, відносно стійку сторону того чи іншого предмета, явища, процесу. Сутність пізнається на рівні теоретичного мислення.

Явище – категорія, яка відображає зовнішні властивості, як правило більш змінні, рухомі характеристики того чи іншого предмета. В процесі пізнання вони проявляються у формі живого споглядання . Явище і сутність – це поняття, які вказують на напрямок, шлях вічного, безкінечного поглиблення людських знань

В історії пізнання прослідковується також інший категоріальний ряд, який представлений такими поняттями: «одиничне». «особливе» і «загальне», «форма», «зміст», «частина», «ціле».

Під одиничним розуміють ті зв’язки, відношення, властивості, які характерні тільки даному об’єкту і відсутні в інших об’єктів.

Загальне відображає об’єктивно існуючі, подібні характеристики одиничних предметів, їхню однотипність, належність до єдиної системи зв’язків.

Діалектика одиничного і загального проявляється в їх нерозривному зв’язку.

Загальне не існує само по собі, в «чистому « вигляді Одиничне ж входить до того чи іншого класу предметів, включає в себе ті чи інші загальні риси. Особливе – це те, що є загальним у відношенні до одиничного і одиничним у відношенні до загального. Наприклад: пшениця – одиничне, злакова – особливе, рослина – загальне.

Під змістом розуміють єдність всіх взаємодіючих елементів і сторін даної матеріальної системи. Форма – це принцип впорядкованості, спосіб існування того чи іншого змісту. Форма може прискорювати або уповільнювати розвиток змісту.

Категорія можливості визначається як необов’язковістю виникнення нового, а дійсність як реалізована можливість.

Отже, категорії діалектики дають глибоке осмислення фундаментальних проблем філософії.