1. Діалектика як вчення про універсальні зв’язки, зміни, розвиток

 

Діалектика є загальною теорією розвитку всього сутнього, яка адекватно відображає його еволюцію в законах, категорія і принципах. І це стосується не лише розвитку «абсолютної ідеї», як у Гегеля, а й матеріального світу. Тобто діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як «духу», так і матерії, свідомості, пізнання.

Розвиток – це незворотня, спрямована, необхідна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів. У результаті розвитку виникає нова якість. Це загальна властивість матерії, її найважливіша ознака. Розвиток – це насамперед зміни, рух, але не будь-яка зміна, рух є розвитком . В процесі руху як розвитку виникає щось нове, необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення. Саморух у таких організованих і цілісних системах, як суспільство, організм, біосфера здійснюється як саморозвиток, тобто як перехід на більш вищий рівень організаці. Саморух і саморозвиток - важливі моменти діалектики як теорії розвитку. Саморозвиток виростає з саморуху як невід’ємний атрибут матерії. Саморух відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей.

Рух, зміна – це внутрішня єдність буття і небуття, тотожності і відмінності, стабільності і плинності, того що виникає і того, що з’являється. Рух зміна розглядається в поєднанні і взаємодії суперечливих сторін. Рух – це суперечність, свідчення того, що тіло може рухатись лише тоді, коли воно перебуває в даному місці і одночасно в ньому не перебуває. Це єдність протилежностей, котрі взаємно передбачають одна одну. Рух є абсолютним, невід’ємним атрибутом усього сутнього.

Діалектика як філософська теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття як зв'язок, взаємодія, відношення.

Зв’язок – це взаємообумовленість речей і явищ . розділених в просторі і часі.

Зв’язки класифікуються підрівня організації і форм руху матерії: механічні, фізичні. Хімічні, суспільні. Суспільні в свою чергу поділяються на виробничі, класові, національні, родинні, групові, особисті.

Зв’язки можуть бути об’єктивні, суб’єктивні, внутрішні, зовнішні, суттєві і несуттєві, прості і складні, повторювальні і неповторювальні, одиничні, особливі, і загальні.

Взаємодія – це процес взаємовпливу різних об’єктів один на одного, зміну їх стану, взаємоперехід. Взаємодія має об’єктивний і універсальний характер.

У світі існують речі, їх властивості і відношення з іншими. Річ має здатність бути самою собою й іншою, залежно від їх зв’язків із зовнішнім світом.

Відношення визначається як взаємозалежність елементів певної системи.

Річ виявляє свої властивості лише під час відповідного відношення до інших речей.