4. Суспільна свідомість і її форми

 

Свідомість, як уся сукупність духовної творчості є єдністю індивідуальної і суспільної свідомості.

Індивідуальна свідомість – це духовний світ людини. Людина як соціальна істота бачить світ скрізь призму певного соціуму – суспільства, нації, класу, епохи в цілому. В індивідуальній свідомості відбиваються суспільні ідеї, цілі, ідеали, знання, вірування, що народжуються в загальному середовищі. Свідомість є відображенням суспільного буття індивідів, вона завжди виявляється в суспільній формі.

Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона, що вона пронизуючи індивідуальну свідомість набуває об’єктивної форми існування – в мові, науці, філософії, соціальних нормах. Всі ці елементи духовного світу людини існують відносно незалежно від індивідуальної свідомості і суспільного буття, вони відносно самостійні, мають власні особливості розвитку, упорядковуються, передаються від покоління до покоління.

Суспільна свідомість має складну структуру – різноманітні рівні і форми. За пізнавальними можливостями і особливостями відображення суспільного буття виділяють рівні суспільної свідомості – емпіричний (буденна свідомість) і теоретичний. Сфера ціннісного відношення до дійсності, соціальне бачення буття з позицій певних соціальних груп і суспільства в цілому представлені соціальною психологією і ідеологією Виділяють форми суспільної свідомості як духовно – практичні форми усвідомлення світу і людини (мораль, право, релігія. Мистецтво, філософія).

Емпіричний рівень суспільної свідомості є відображенням дійсності в межах повсякденного життя. Часто емпіричну свідомість називають здоровим глуздом людини. Буденна свідомість формується стихійно в процесі безпосереднього життя. Вона включає в себе накопичені за всі віки емпіричний досвід, знання, норми, та зразки поведінки, уявлення, традиції.

Соціальна психологія здійснює регулятивну функцію безпосереднього життя людей. В ній відбиваються психологічні риси і почуттєві стани соціальних груп і суспільства взагалі. Суспільна психологія включає всю різноманітність почуттєвих станів суспільства: релігійних, моральних, естетичних, станів симпатій і антипатії, страху, відчаю, незадоволеності, надії, злагоди.

Теоретична свідомість проявляється як сукупність ідей, поглядів, переконань, які відображають суспільне буття.

Ідеологія так само як і соціальна психологія спрямована на регулювання суспільних відносин. Виступає виразом суспільних цінностей, орієнтацій, інтересів, норм поведінки.

Форми суспільної свідомості виникають внаслідок розвитку різних форм діяльності моральних, правових, релігійних, і є їх ідеальним відтворенням.

Правова свідомість регулює суспільні відносини з позицій закону і виступає як сукупність норм санкціонованих державою.

Моральна свідомість є сумою правил суспільно схваленої поведінки індивідів. Мораль оцінюється з точки зору добра і зла. Вищою формою моральної свідомості людини є її моральність. Моральність, що заснована совісті, співпереживанні, нва власному усвідомлені добра і зла, є проявом людської свободи.

Політична свідомість є сукупністю ідей, що відображають соціально – групові, класові відносини в суспільстві, в основі яких є певне ставлення до влади. Поняття влади є ключовим для політичної свідомості.

Естетична свідомість спрямована на пробудження людини до творчості, на розуміння прекрасного і потворного, гармонії світу. Вона відображає дійсність у формі художніх образів. Основною цінністю художнього відношення до дійсності є краса як символічно-чуттєве відображення реальності, як прояв доцільності і досконалості певного явища, його відповідності ідеалу, як відповідність художньої форми змісту.