2. Проблема походження, розвитку і сутності свідомості

 

Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей. Свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію - розвиток своїх суто біологічних передумов.

Погляд на матерію як мертву, інертну та аморфну субстанцію вже давно спростований філософією і сучасною наукою. Сьогодні загальновизнаним є положення про те, що активна діяльність матерії виходить за ромки звичайних змін і звичайної взаємодії. Вона передбачає існування у матерії іншої властивості, спорідненої з подразливістю і відчуттями, ця властивість матерії є властивістю відображення. Всезагальність відображення як властивості всієї матерії зумовлена універсальною взаємодією предметів і явищ. А це означає, що відображення є здатністю матеріальних явищ, предметів, систем у процесі взаємодії відтворювати в своїх структурах особливості інших явищ, предметів, систем.

Відображення проявляється в різних формах. До основних типів відображення можна віднести:

1) неорганічне відображення - пов’язане з механічними, фізичними, хімічними змінами тіл;

2) органічне відображення - має місце в живій природі (подразливість, чуттєвість, психіка);

3) соціальне відображення - рівень існування людської свідомості.

Виникнення життя – найвеличніший стрибок у розвитку матерії. Життя є складною формою руху матерії. Живі організми мають такі властивості як подразливість, розмноження, мінливість, спадковість, в основі яких лежить обмін речовин. Подразливість виступає як допсихічна форма відображення без нервовими організмами зовнішніх дій. Це така властивість організму, яка виявляється у вигляді фізіологічних реакцій, ще не пов’язаної з виникненням суб’єктивного образу об’єктивного світу. У подальшому розвитку матерії виникають складні за організацією матеріальні системи нервова система, центральна нервова система, органи чуття, умовно – рефлекторна діяльність, психічне відображення. З появою психіки виникає сигнально - образне відображення дійсності у вигляді ідеальних образів – відчуттів, сприймань, уявлень.

Сьогодні вже мало хто піддає сумніву твердження, що людина вийшла з надр тваринного царства. Особливості організму такі як безумовні реакції, народження, розмноження, смерть дісталися людині у спадок від її тваринних предків. І все ж таки людина має тільки їй притаманні чотири важливі біологічні особливості – прямий скелет, рухомі руки, здатні маніпулювати предметами, тривимірний кольоровий зір та унікальний мозок.

Здатність відображати об’єктивний світ в ідеальних образах з’явилась саме в процесі еволюції людини як соціальної істоти. Соціальне і біологічне у природі людини, генеалогії свідомості тісно переплетені. Сам по собі мозок, який вийшов «із рук природи», не може мислити по–людськи. Він стає органом людської свідомості, коли людина залучається до суспільного життя.

На певному етапі становлення людини її свідомості, біологічна еволюція із домінуючого фактора перетворилась на другорядний і визначальну роль стала відігравати суспільно – історична діяльність людини. Головними чинниками цього процесу стали праця, мова, спілкування. Праця стала тією формою пристосування до середовища, яка утворила нову форму відображення свідомість. За допомогою засобів праці людина освоювала світ, освоювала властивості предметів, вчилася думати, узагальнювати, абстрагувати. Праця набувала усвідомленого характеру.

Виникнення свідомості пов’язується із зародженням мови, в якій формувались та відбивалися перші свідомі уявлення людей. Свідомості поза мовою не існує. Як і свідомість, мова формувалася в процесі праці та суспільних відносин. Вона з’являється тоді, коли в людини виникає потреба щось сказати один одному. Оскільки мова людини позначає предмети, властивості і відношення, вона є важливим засобом спілкування людей та знаряддям їхнього мислення.

Виникнення членороздільної мови було могутнім засобом дальшого розвитку самої людини, суспільства та свідомості. Завдяки мові свідомість формується і розвивається вже як духовний продукт життя суспільства. Будучи засобом взаємного спілкування, обміну досвідом, вона об’єднує людей не тільки даного часу, а й різних поколінь.

Визначальним фактором виникнення свідомості є соціальність. Завдяки їй, людина закріплювала, удосконалювала і транслювала у поколіннях навички трудової та розумової діяльності.