1. Релігійний характер філософської думки Середньовіччя

 

Філософська думка середніх віків формувалась в період зародження і розвитку феодальних відносин (V-XІVст.). Якщо антична філософія за своєю суттю була космоцентрична, то середньовічне мислення характеризується теоцентричністю (від грец. –«теос» - бог).

Утвердження християнства в якості панівної релігії (поч. 1V ст.) привело до такого бачення реальності, яка створена за образом і подобою духу. На цій основі і починається ґрунтуватися середньовічна філософія, ідейно – світоглядним змістом якої стає духовно – ідеальне тлумачення реальності. Оскільки ж найдосконалішим духом є Бог , то теологія ( богословя) підноситься за цих умов на рівень найголовнішого знання, якому підпорядковуються всі інші види знання. В умовах релігійного диктату філософія була оголошена «служницею» богословя і за допомогою свого раціонального апарату вона повинна була утверджувати основні положення християнства.

Характерними рисами світогляду цього часу є: по – перше, теоцентризм. Це означає, що активне творче начало як би щезає з природи і передається Богу, який стоїть над природою. Істинним буттям володіє тільки Бог; він – вічний, незмінний, ні від кого не залежить і є джерелом всього існуючого. Ключем до пізнання істинного буття є віра. Віра не може бути готовим знанням, яке можна передати іншому, як певну інформацію, вона потребує власних духовних зусиль.

По-друге, в середньовічному світосприйнятті панує ідея духовності, яка пов’язана не тільки з Богом. Вперше в історії людства середньовіччя відкриває людину як особистість, як духовну , а не природну і тілесну істоту.

 Людина сприймається як зосередження протиріч, що існують в світі – між земнимі небесним, між тілом і душею, між гріхом і святістю. З одної сторони , людина – вінець божого творіння, з іншої, зло в світі йде від людини, людина створіння в якому «сидить» диявол. По - третє, для середньовічної свідомості світ сприймається як двоїсте буття: справжній (божественний, небесний) і несправжній ( земний, гріховний) світи. Цей поділ проходить через всю середньовічну філософію.