3. Світогляд як духовно – практичне освоєння світу. Структура і типи світогляду

 

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Що ж таке світогляд? Слід підкреслити, що у визначенні цього поняття немає чіткості. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: «світогляд – це форма суспільної свідомості»; «світогляд – це форма самоусвідомлення особистості»; «світогляд -  це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі»; «світогляд – це система принципів діяльності людини»; «світогляд – це погляд людини на світ як ціле»; «світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу».

Ці визначення, безумовно, мають сенс. Вони свідчать про те, що поняття «світогляд» - багатогранне, відображає складні процеси духовно-практичного життя людини. З усіх вищенаведених визначень найбільш узагальненим є таке: світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу.

Філософія і світогляд у цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обгрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-практичної, політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. У чому ж вона полягає?

Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони:

- є своєрідними способами духовно-практичного освоєння світу;

- мають однаковий предмет осмислення – відношення «людина – світ»;

- дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т. ін.;

- мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

Разом з тим філософія і світогляд – це не тотожні поняття. У чому полягає їх нетотожність?

- Поняття «світогляд» більш широке за обсягом, ніж поняття «філософія». Світогляд включає в себе різноманітні погляди людини на світ – не лише філософські, а й релігійні, суспільно-політичні, економічні, етичні, естетичні і та ін.

- Для характеристики світогляду використовуються поняття «загальна картина світу», «світовідчуття», «світосприйняття», «світоуявлення», «світорозуміння» тощо. Для філософії найважливішими в цьому контексті є «світорозуміння».

- Філософія і світогляд різні зі своєю структурою. Перша включає в себе вчення про буття (онтологію), теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т. ін. До структури світогляду належать:  знання, віра, цінності, переконання, воля, ідеали ,почуття тощо.

- Філософія відображає і обґрунтовує своє осмислення світу своїми методами, принципами, законами, своїм логіко-понятійним апаратом, маючи таку функцію, як логіко-гносеологічна. Світогляд не має такої функції.

Світогляд людини має цілісний, інтегративний характер, а не є простою сумою його складових частин. Разом з тим світогляд не є чимось аморфним, безструктурним: в ньому виділяються  відносно самостійні компоненти. До найважливіших з них  відносяться: знання,  цінності, почуття,  переконання, оцінка минулого і віра в майбутнє, воля. Знання – це ідеальне відображення дійсності  в свідомості людини. У світогляд входять не будь – які знання, а лише ті, які є життєво важливими для людини. Цінності – позитивне або негативне відношення до явищ оточуючого світу, яке ґрунтується на потребах і інтересах людей, культурі певного соціуму. Почуття – емоційно – чуттєве переживання людиною явищ природи, дій, вчинків інших людей і своїх власних дій.  Переконання – інтелектуально – емоційна позитивна оцінка певних ідеалів, норм , дій , вчинків, на які людина орієнтується в своєму житті. Оцінка минулого і віра в майбутнє теж входить в структуру світогляду. Людина оцінює своє минуле і проектує  майбутнє.  Воля – психологічна здатність підпорядковувати свою діяльність, вчинки свідомо поставленим цілям.

Світогляд має історичний характер. Світогляд окремої людини змінюється на протязі життя, а суспільний світогляд  зазнає змін разом  із самим суспільством. Історія людської цивілізації виділяє три типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.

Міфологія ( від грецького «міф» - переказ,оповідь, «логос» - вчення – це такий спосіб розуміння природних і суспільних явищ, що полягає в одухотворенні і персоніфікації суспільних явищ, що полягає  в одухотворенні і персоніфікації цих явищ, наділені їх людськими за характером, але фантастично  розвиненими і спотвореними властивостями. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на:

1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми;

2) на ідентичність цієї тематики у різних народів.

Релігія ( від  лат. religio –набожність, святиня) – така  форма світогляду, в якій сприйняття людиною світу здійснюється через подвоєння на земний  і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти – Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога.

Філософія  є таким типом осмислення світу, який вирішує всі світоглядні питання виключно раціональним, логічним   шляхом, відкидаючи міфи, емоції, віру і т.п. феномени людини. Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як міфологія і релігія повністю співпадають  з відповідним світоглядом.