5. Громадянське суспільство його поява, основи і ознаки

 

Громадянське суспільство – система недержавних і комерційних інститутів, організацій, які забезпечують самоорганізацію та розвиток населення.

Структурними елементами цієї системи є організації(політичні партії, громадські об єднання, асоціації) та різні об єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні тощо), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини. До недержавних інституцій громадянського суспільства відносяться: приватні добровільні організації, громади, громадські фундації, клуби місцевих громад, профспілки, соціальні та спортивні клуби, професійні асоціації, правничі інституції, засоби масової організації, добровільні дружини, релігійні організації.

Громадянське суспільство характеризується:

- наявністю як консервативних, так і радикальних сил;

- відносним соціальним консенсусом в суспільстві та системою базових соціальних цінностей (права людини, демократія, плюралізм, правовою державою, верховенством права, багатоманітністю форм власності, соціальною захищеністю населення;

- діалогом різних політичних сил, спрямованих на підтримку, постійне відновлення, відтворення соціального консенсусу.

До атрибутів громадянського суспільства відносять:

- наявність публічного простору, засобів і центрів комунікації, наслідком чого є формування сфери громадського життя і громадської думки;

- організоване громадське (публічне) життя вільних і рівних індивідів, чиї права захищені конституцією і законами;

- незалежні від держави добровільні організації, автономність яких усвідомлена на індивідуальному і колективному рівні;

- зорієнтована на громадські інтереси публічна політична діяльність, наслідком є кооперація та солідарність між людьми, спілкування на засадах взаємної довіри і співробітництва.

Функціями громадянського суспільства є:

- самоорганізація громадського механізму для виконання суспільних справ;

- противага владним структурам і можливим спробам узурпації влади;

- засіб соціалізації, що зменшує відчуженість індивідів та орієнтує їх на суспільно – корисні справи;

- формування сприятливого соціального середовища для поширення громадської політичної культури і через неї - для зміцнення демократичного ладу, надання процесові демократизації незворотного характеру.

Визначальними умовами життєздатності громадянського суспільства є:

- володіння кожним його членом конкретною власністю, чи участь у її володінні;

- автономія особи, доволі високий рівень її соціального, інтелектуального, психологічного розвитку, її внутрішня свобода і здатність до повної самостійності при активній участі в роботі того чи іншого інституту громадянського суспільства;

- наявність права, яке закріплює та охороняє цю автономію;

- структурованість суспільства, суспільних відносин, які відображають багатство і різноплановість інтересів представників різних груп та прошарків.

Стан громадянського суспільства визначається взаємодією багатьох чинників:

- забезпечення свободи особи та особистої ініціативи;

- відповідальність за наслідки власної дії;

- здатність індивіда до громадського співробітництва заради індивідуальної і спільної вигоди.

Громадянське суспільство характеризується такими рівнями:

1) абсолютне громадянське суспільство - як вища ціль і ступінь суспільного розвитку;

2) відносне громадянське суспільство як потенційно можливе в рамках існуючого рівня розвитку виробничих сил, як ідеальна модель, де є умови для задоволення певної системи потреб і специфічних історичних інтересів населення;

3) реальне громадянське суспільство – як конкретно – історична форма його існування в одній окремо визначеній країні.

Громадянське суспільство можливе при утвердженні цінностей демократії і дієвості принципів правової держави.