2. Роль географічного природного середовища у житті суспільства

 

Одним із найважливіших понять соціальної філософії є поняття географічне середовище. Людина живе на Землі в межах і саме тут реалізовує свої творчі сили. Ця зона називається географічним середовищем. Географічне середовище – це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку суспільства у процес суспільного життя, що є необхідною умовою існування і розвитку суспільства. До географічного середовища належать земна кора із корисними копалинами, ґрунти, луки, ліси, води, болота, рослинний і тваринний світ, дороги, села, міста, нижня частина атмосфери. Тобто частина природи . яка є об’єктом діяльності людини і насамперед виробництва. Із розвитком виробництва географічне середовище розширюється, до його складу залучаються дно океанів, різноманітні родовища, космічний простір.

На перших етапах розвитку суспільства важливе значення мали багатий рослинний і тваринний світ, родючість ґрунтів, сприятливий для життя людини клімат, багато інших важливих складових. І це зрозуміло, навіть життя як явище природи могло виникнути лише за сприятливих умов. У подальшому географічне середовище, його умови або прискорювали, або гальмували розвиток суспільства.

Закономірно, що географічне середовище суттєво впливає на саму людину. Умови життя формують стиль і способів життя людей, їхню психологію, звичаї, традиції, форму одягу, специфіку харчування.

На ранніх етапах розвитку суспільства географічне середовище відігравало провідну роль. Із розвитком виробництва, культури все більшого значення набувають стан економіки, виробництва, науки, техніки, освіти, культури в цілому. Для прикладу можна порівняти темпи і рівень соціального розвитку, наприклад Японії і Китаю або Німеччини і Росії.

Люди давно помітили залежність розвитку суспільства від географічного середовища. Французький філософ – просвітитель Шарль Монтеск’є (1689 – 1755) вважається засновником географічного детермінізму як окремого напрямку в розвитку філософської думки. Він розвинув ідею про провідну роль географічного середовища, зокрема клімату вжитті людини, культури й історії народів.

Поряд із природнім середовищем значною мірою природнім фактором розвитку суспільства є народонаселення, постійне відтворення людей. Цю сторону природи людини вивчає демографія. Вона досліджує динаміку чисельності населення, міграцію, сім’ю, її склад і розвиток, народжуваність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу розлучення. Об’єкт дослідження демографії – демографічна система, до складу якої входять люди і демографічні відносини. Дослідниками суспільства, економістами, соціологами, політиками часто використовується поняття демографічна ситуація. Це насамперед такий стан демографічних процесів, як народжуваність і смертність, вступ до шлюбу і розлучення, склад і розміщення населення на території у відповідний період часу. Демографічна політика – система спеціальних заходів, спрямованих на досягнення у майбутньому бажаного для суспільства типу або рівня відтворення населення. Рівень народжуваності залежить від таких факторів: економічний, медичний, соціальний, правовий, психологічний, етичний, екологічний, тип культури. Демографи вбачають причини зниження народжуваності:

1) теорія «перешкод» - незабезпеченість молодої сім’ї житлом, побутові труднощі, відсутність роботи, низькі зарплати, екологічні умови;

2) теорія зміни ціннісних орієнтацій – зміна системи загальних уявлень про те, як людина має жити, якими мають бути її квартира, меблі, одяг побутова техніка, харчування, і в тому числі скільки дітей мати;

3) теорія витіснення потреб в дітях - ці потреби витісняються іншими потребами: освіта, утвердження себе в роботі, в творчості, в бізнесі і т. д.;

4) інтегративна теорія або теорія народжуваності як адаптивної реакції сім’ї до всієї сукупності умов життя людей - вплив середовища на народжуваність.

Отже, демографічні умови відіграють важливе значення для розвитку суспільства.