2. Суб’єкт і об’єкт пізнання

 

Процес пізнання, будучи процесом активного відображення дійсності у свідомості людини в результаті її діяльного предметно-практичного відношення до світу можливий лише при взаємодії людини з явищами дійсності. Цей процес у гносеології осмислюється через категорії «суб’єкт» і «об’єкт».

Суб’єкт пізнання - це реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких її проявах як мислення, чуття, розум, воля, яка засвоїла історично вироблені людством форми та методи пізнавальної діяльності і тим самим розвинула свої здібності і оволоділа історично конкретними здатностями до цілеспрямованої пізнавальної діяльності.

Суб’єкт пізнання визначається і як суспільство в цілому, яке має певний спосіб матеріального і духовного виробництва, певний історичний рівень розвитку науки і культури. Суспільство виступає суб’єктом пізнання опосередковано через пізнавальну діяльність окремих людей, але люди формуються як суб’єкт пізнання лише в їхній спільній діяльності, зумовлених певною системою суспільних відносин, формами спілкування, певним рівнем суспільного виробництва, культури і самого пізнання.

Суб’єктом пізнання є людина, яка включена в суспільне життя, суспільні зв’язки та відносини, яка використовує суспільно-виробничі форми, способи і методи практичної і пізнавальної діяльності.

Об’єктом пізнання – це те, на що спрямовується на основі практики пізнавальна діяльність суб’єкта. Об’єктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона включена в предметно – практичну діяльність. Поняття «об’єкт» та об’єктивна реальність пов’язані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Об’єктом є не вся об’єктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Об’єктом пізнання виступають не лише природа, а й суспільство, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, пам'ять, почуття, воля, духовна діяльність. Пізнання може бути спрямоване не лише на об’єктивну дійсність, а й на ідеальні об’єкти, наприклад, числа, площини. Ідеальні об’єкти –це ідеальні образи об’єктивно існуючих предметів та явищ, які одержуються суб’єктом в результаті абстрагування та ідеалізації. Об’єкт пізнання завжди змінюється під впливом практики і пізнання.