2. Поняття «матерії», та її види.

Форми та спосіб існування матерії

 

Поняття «матерія» має конкретний зміст і охоплює значно вужчий клас об’єктів у порівнянні з категорією «буття».

Матерія – це філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка відображається органами чуття людини, але існує незалежно від них.

Сучасний матеріалізм розглядає матерію, як безкінечно різноманітну єдність матеріального світу, що існує багатоманітності конкретних об’єктів,через них, а не поруч з ними. Це визначення виходить з нескінченного різноманіття структурних особливостей і властивостей матерії. Речовина, поле, енергія визначаються як матеріальні форми . Матерія у чистому вигляді, у формі якоїсь «праматерії» не існує. У світі існують лише конкретні матеріальні утворення. У категорії «матерія» ця безліч утворень об’єктивної реальності зведена до одної спільної властивості –існування незалежно від людських чуттів і відображається в людській свідомості.

Матерія безкінечна у своїх просторово – часових і якісних вимірах. Простір і час виступають як форми її існування. Простір і час постають загальними принципами організації будь-якого об’єкту дійсності. Вони виступають як універсальні форми організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожне матеріальне тіло має об’ємні характеристики: довжину, висоту і ширину, саме через них воно співіснує і визначає місцезнаходження предмета і відображається у понятті «простір».

В дійсності кожне матеріальне утворення є процесом, в ньому відбуваються певні зміни. Для характеристики цього аспекту матерії у філософії вироблено поняття часу. Час – це об’єктивна форма існування матерії, яка характеризує послідовність розгортання матеріальних систем, тривалість їх буття, швидкість та інтенсивність процесів. Час відображає процесуальність буття.

Простір і час мають як спільні так і відмінні ознаки.

Спільними властивостями простору і часу є об’єктивність, нескінченність, все загальність. Характерними для часу є тривалість, послідовність, одномірність, асиметричність, незворотність.

Для простору характерним є протяжність, тримірність, симетричність.

Простір і час взаємопов’язані між собою. Загальні властивості простору і часу набувають специфічного виразу в залежності від природи системи: чим складніший об’єкт, тим складніші властивості і форми його існування.

Способом існування матерії є рух. Рух – зміна взагалі. Оскільки матерія є абсолютною, то і рух є абсолютним. Рух взагалі – це абстракція, яка в дійсності реально не існує, реальне існування мають конкретні форми руху матерії. Виділяють такі форми руху матерії: фізичний, хімічний, механічний. електромагнітний, тепловий, гравітаційний, геологічний і соціальний. Останній проявляється у вигляді суспільних процесів. В основі руху лежать суперечності . які мають місце у протилежностях і які прагнуть розв’язання. Ці суперечності поділяються на внутрішні і зовнішні. Перші є причиною саморуху, другі – саморозвитку. Вищою формою руху є розвиток, як перехід від нижчого до вищого, від простого до складного, від менш досконалого до більш досконалого.

Розвиток має спрямованість на відміну від руху. Рух – це зміна взагалі.

Рівнями матерії є органічний - це світ живої природи. Неорганічний рівень – світ неживої природи. Соціальний рівень – світ соціальних суб’єктів і взаємодії і зв’язків між ними.